Оплата під час отримання товару, картою онлайн, Google Pay, PrivatPay, Apple Pay. Безготівкова оплата для юридичних та фізичних осіб без ПДВ.
Відділення поштових операторів.
Протягом 14 днів без зайвих запитань
При виготовленні ліжників та накидок на крісла використовується вовна з овець, які випасаються на карпатських полонинах, та натуральні природні барвники. Аби отримати готовий ліжник, треба чимало потрудитися. Спочатку миють і сушать обстрижену вовну, чешуть спеціальним гребенем, від чого утворюється пухнастий клубок, схожий на хмарку. До речі, ковдри та подушки, наповнені чесаною вовною, сприяють здоровому сну, адже вона має властивість вбирати у себе та віддавати у навколишнє середовище до 30% вологи, не створюючи при цьому відчуття вогкості в постелі.
Чесана вовна легко скручується в нитки (ровниці), з яких потім, переважно на саморобних ткацьких верстатах, виробляють ліжники. Існує кілька традиційних узорів, за якими можна пізнати, в якому селі виготовлявся цей ліжник. Так у Яворові тчуть кривий, паркетний, російський з очками, веселковий, сливовий та інші ліжники.
Нововитканий виріб кидають у спеціальний пристрій — валило, величезну дерев'яну діжу, звужену донизу, в яку з величезною силою падає потік води, підведений жолобом. Потік води вривається і стрімко піднімається вгору, утворюючи вир, у якому протягом кількох годин крутяться (гуцули кажуть — валєютси) ліжники. Коли стоїш біля валила, то здається, що опинився біля великого водоспаду. За час перебування у валилі ліжники стають тугими і пухнастими. Кажуть, що дуже добре, коли ліжник «увалюється» влітку у теплій воді. Згодом його сушать на жердках, розчісують щіткою, аби розпушити вовну.
