Косів — серце Гуцульщини: місто на Прикарпатті з багатовіковими традиціями

«Місто, де гори промовляють вовною, глиною і деревом» — так називають Косів ті, хто хоч раз пройшовся його вуличками.

Оновлено: 2 вересня 2026 · Автор: Іван Вах, засновник hucul.if.ua, доцент кафедри декоративно-прикладного мистецтва Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ

Косів — невелике місто у південно-східній частині Івано-Франківської області, що розкинулось у міжгірній улоговині на берегах річки Рибниці. Попри скромні розміри, Косів по праву носить звання столиці народного мистецтва Гуцульщини: саме тут упродовж століть формувалися і зберігаються традиції ліжникарства, килимарства, гончарства та різьблення по дереву, якими сьогодні захоплюється весь світ.

Історія Косова: від литовської грамоти до наших днів

Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Косова датується 1424 роком — воно фігурує у грамоті литовського князя Свидригайла. Археологічні знахідки в околицях, зокрема кам'яні сокири та бронзові вироби, свідчать, що ці землі були заселені ще з часів неоліту.

Довгий час головним заняттям місцевих жителів було виварювання солі — вже у XV столітті тут діяла велика солеварня. Пізніше, коли соляний промисел занепав, косівчани дедалі більше зверталися до ремесел: ткацтва, гончарства та обробки дерева, які згодом і визначили обличчя міста.

Столиця гуцульського народного мистецтва

Косів недаремно називають серцем Гуцульщини. У місцевих майстернях із покоління в покоління передаються секрети ліжникарства — ткання теплих вовняних гуцульських ліжників на давніх верстатах, килимарства — з характерними геометричними та рослинними візерунками, які й сьогодні відтворюють у майстерні гуцульських килимів, а також гончарства, яким Косів прославився завдяки родинам Цвіликів і Рощиб'юків.

Окрему сторінку в історію міста вписала школа різьби по дереву Василя Девдюка (1875–1951), вироби якої експонувалися на виставках у Львові, Кракові та Відні й отримували міжнародні нагороди. Учні цієї школи заклали основу того стилю різьблення, який сьогодні асоціюється саме з Косівщиною.

Не менш важливе місце в гуцульському побуті посідають шкіряні чересы ручної роботи та традиційний гуцульський одяг і аксесуари, орнаменти яких досі повторюють візерунки, що прийшли з косівських майстерень.

Косівський базар — душа міста

Щосуботи, з ранку і майже до обіду, у Косові оживає легендарний Косівський базар (він же Смоднянський ринок) — один із найбільших і найколоритніших сувенірних ринків Прикарпаття. Тут поруч із городиною й повсякденним крамом розгортаються довгі ряди з керамічним посудом, кахлями, писанками, виробами з вовни та дерева. Найбільший вибір — рано-вранці, тож досвідчені гості радять приїжджати близько шостої години.

Музеї та культурна спадщина

Заглибитися в історію ремесел допоможе Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини — справжня скарбниця творів XIX–XX століть, де представлені розвиток різьби по дереву, косівської кераміки, ткацтва і ліжникарства. Не менш цікавими є музей народної творчості Михайла Струтинського та приватна садиба-музей гуцульського мистецтва родини Корнелюків.

Природа навколо Косова

Косів оточують букові й соснові ліси, полонини та мальовничі гірські краєвиди. Неподалік міста є сірководневе джерело, а любителі активного відпочинку прокладають звідси маршрути до Каменя Довбуша, Сокільського хребта та навколишніх сіл — Бабина, Города, Тюдова. Це поєднання дикої карпатської природи й багатовікової культури і робить Косівщину такою привабливою для мандрівників.

Детальніше про історію та адміністративний статус міста — на сторінці Косова у Вікіпедії та на сайті Косівської міської ради.

Косів сьогодні

Сучасний Косів дбайливо зберігає ремесла своїх предків. У родинних майстернях і досі ткуть ліжники та кілими на традиційних верстатах, ліплять і випалюють гончарні вироби, різьблять дерево та кують мосяжні прикраси — саме ці автентичні гуцульські вироби ми відбираємо для нашого магазину hucul.if.ua, щоб вони знаходили дорогу з косівських майстерень до осель по всій Україні та світу.

Ми працюємо безпосередньо з косівськими майстрами — відвідуємо їхні майстерні, стежимо за процесом ткання й випалювання, тож можемо ручатися за якість і автентичність кожного виробу, який потрапляє на наші полиці.

Косів — це місто, яке варто не лише відвідати, а й відчути на дотик: у теплі вовняного ліжника, у прохолоді глиняного глечика, у візерунках, що зберігають пам'ять гір.

Часті запитання про Косів

Коли вперше згадується Косів?
Перша письмова згадка датується 1424 роком — вона зустрічається у грамоті литовського князя Свидригайла.

Чим Косів відомий на всю Україну?
Косів вважають столицею народного мистецтва Гуцульщини — тут розвинені ліжникарство, килимарство, гончарство та різьблення по дереву.

Коли працює Косівський базар?
Ринок відкритий щосуботи, з раннього ранку приблизно до 14:00; найбільший вибір — близько шостої години.

Що варто відвідати в Косові, крім базару?
Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини, музей Михайла Струтинського, а також околиці з сірководневим джерелом і гірськими маршрутами до Каменя Довбуша.