Конкретні соціально-економічні, історичні та географічні умови спричи­нилися до створення самобутніх видів декоративного мистецтва Гуцульщини, виділили його серед інших осередків народної художньої творчості в Україні.

Багаті природні запаси деревини сприяли широкому розвиткові різьбярства, яке стало нині чи не найпопулярнішим і найулюбленішим мистецьким ремеслом місцевих майстрів.

Художня обробка дерева — це численні вироби з нього, різноманітні за формами, технічними засобами виконання й декорування.Побутове призначення їх визначило характер художньо-технічних прийомів обробки дерева. Уже здавна гуцульські різьбярі славилися досконалою професійною майстерністю створення різних за характером виробів, починаючи від меблів і завершуючи дрібними побутовими речами.
З предметів хатнього вжитку на Гуцульщині прикрашувалися різьбою скрині, ліжка, мисники, полиці, посуд (миски, рахви-масельниці, барильця, баклаги, пляшки), вироби господарського вжитку (вази, тарниці-сідла, кушки), архітектурні частини (двері, одвірки, сволоки) та предмети, різні за призначенням (палиці, топірці, пістолети, рушниці тощо).