Село на нашій Україні, 

Неначе писанка село...

Так геніальний Тарас Шевченко порівнює красу й мальовничість рідного краю з писанками, що були з давніх-давен синонімом Батьківщини, сили і незнищенності нашого народу. Писанка - символ України, пам'ять про рідну землю, рідний край, оберіг на цій землі.

Українські писанки - це шедеври мініатюрного живопису, у яких народ виявив свій мистецький хист, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.

З усіх закутків української землі, яка є багата на всілякі природні скарби, Гуцульщина займає окреме місце не лише на природні багатства, але й на знамениті таланти в ділянці мистецтва. Зокрема, мистецтво писання писанок в тій частині України посідає особливе місце. Гуцули щодо мистецького писанкарства напевне перевищили писанкарів з інших українських земель.

Загалом треба сказати, що цей вид мистецтва в Україні дуже був колись поширений, а на Гуцульщині зокрема. Мистецтво писанкарства на Гуцульщині, як й на інших землях України, зародилося дуже давно і пов'язане із стародавньою культурою. Дослідники цього виду гуцульського мистецтва твердять, що писанкарство появилося ще за часів дохристиянського періоду, тобто часів поганства. Одначе після прийняття християнства це мистецтво не тільки не занепало, але ще з більшою силою розвинулося, набираючи дещо інших форм і значення.

В давні часи наші предки мали зовсім інше уявлення про навколишній світ в порівнянні як ми його маємо нині. В ті часи особливого значення набирав культ сонця, що безперечно мало відповідні впливи і відображення в мистецтві. Тож і в писанкарстві це дохристиянське уявлення про світ мало своє відображення. Рисунки на писанках як знаки-символи повністю відображали те давнє фантастичне уявлення про навколишній світ.

Одначе з прийняттям християнства і взагалі з швидким розвитком і поступом культури, яка набирала великого розмаху у зв'язку з прийняттям християнства — мінявся й світогляд людей, мінялися світосприймання, а це не могло не впливати й на мистецтво і взагалі — культуру. Тож у писанкарстві також відбувалися в зв'язку з цим певні зміни.

Гуцульські митці все це попереднє з писанкарства вбирали в себе і творчо його осмислювали. Вони використовували чудові традиційні зразки писанкарства, додаючи до них щось своє оригінальне. Але не втрачали релігійних символів, а перебудовували їх на християнський лад.

Писанкарство так було поширене на Гуцульщині, що не було села, не було окремої гуцульської хати, де б не займалися писанкарством. Серед цього загалу виділялися окремі талановиті писанкарі, які виростали й вироблялися на справжніх майстрів — народних умільців. В більшості цим займалися жінки і так поступово цей вид мистецтва знайшовся переважно в жіночих руках.

Треба зазначити, що писанкарство на Гуцульщині збереглося й до наших днів. Нинішня влада намагається надати цьому видові мистецтва нових форм і стилів, спрямовуючи його на нові рейки, щоб це мистецтво відображало сучасність, щоб витиснуло релігійні мотиви і символи з писанкарства. Традиційне гуцульське писанкарство й тепер великою мірою дає себе знати в цьому мистецтві.

Вироби косівських майстрів по писанкарству Ви можете переглянути у нашому магазині