Шановні замовники!

Перед тим, як приступити до пошиття будь-якого виробу, необхідно зняти мірки. Професійна кравчиня знає, що якщо правильно зняти мірки з жіночого тіла - це вже половина успіху. І якщо навіть ви ніколи не знімали мірки, суворо дотримуючись інструкцій, наведених нижче, зможете зробити це без зусиль.

Важливо: перед тим як приступити до зняття мірок, одягніть білизну, яку ви передбачаєте носити під цей виріб, оскільки сучасні колготки можуть давати ефект «утяжки» і прибирати від 1 до 3 см. в обсязі, а бюстгалтери, навпаки - додавати обсяг.

Розмір – це величина, що характеризує довжину ступні або устілки  взуття.

Міряти розмір ноги  потрібно у стоячому положенні, оскільки під дією ваги її довжина більша. Ногу  обводять олівцем на листку паперу і вимірюють довжину відбитку між крайньою точкою п’ятки та найдовшим пальцем.

Багатство гуцульської вишивки демонструється навіть у різновиді технічного виконання. Володимир Шухевич у своїй фундаментальній праці “Гуцульщина” подає 12 технік гуцульської вишивки: низинка двох видів, стебнівка, плетінка, обмітка, кіска, шов “поперек голки” (“ключка”), штапівка(“решітка”), настилування (“соснівка”), (“хрестик”), двостороння стебнівка (“шнурок плетений”, “мережка-цирка”).

 Одним з найрозповсюдженіших і найдоступніших видів українського народного мистецтва є вишивка. В українській народній вишивці при єдиних спільних ознаках притаманних всім регіонам України, чітко виступають локальні відмінності, логічно обґрунтовані географічними, історичними та соціальними факторами.

Кожна історична епоха вносила певні зміни у мистецтво вишивки на Гуцульщині. Поява рослинних мотивів довільного трактування – явище рідкісне, це і є впливом вишивки сусідніх народів. Загалом же в гуцульській вишивці збереглась і постійно зазнавала розвитку давня геометрична основа. Гуцульські майстри виявили глибоке розуміння краси, своєрідної поезії геометрично–графічної лінії, гармоній форми і ритму.

Вважається, що корені ляльки-мотанки сягають Трипільської культури, а це – шість тисяч років до нашої ери. Перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво. Можна сказати, лялька-мотанка – це найдавніше у світі зображення людської постаті, і навіть предтеча скульптури.

«Найкраще вдається те, до чого лежить душа ще з дитинства»

Лозоплетіння – це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини, одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст.

Здавна село Яворів, Івано-Франківської області, що на Гуцульщині, своїми роботами прославляли народні майстри. Тут поширене писанкарство, вишивка та різьблення по дереву.Однак є в с. Яворові й дещо особливе. Це ліжники — ткані вироби з овечої вовни, зазвичай із візерунком, які мають пухнастий ворс з одного або двох боків.