Шановні замовники!

Важливо: перед тим як приступити до зняття мірок, одягніть білизну, яку ви передбачаєте носити під цей виріб, оскільки сучасні колготки можуть давати ефект «утяжки» і прибирати від 1 до 3 см. в обсязі, а бюстгалтери, навпаки - додавати обсяг.
При знятті мірок стійте прямо, без напруги, не сутультеся, не згинайте ногу в коліні.

Кожна історична епоха вносила певні зміни у мистецтво вишивки на Гуцульщині. Поява рослинних мотивів довільного трактування – явище рідкісне, це і є впливом вишивки сусідніх народів. Загалом же в гуцульській вишивці збереглась і постійно зазнавала розвитку давня геометрична основа. Гуцульські майстри виявили глибоке розуміння краси, своєрідної поезії геометрично–графічної лінії, гармоній форми і ритму.

Розмір – це величина, що характеризує довжину ступні або устілки  взуття.

Міряти розмір ноги  потрібно у стоячому положенні, оскільки під дією ваги її довжина більша. Ногу  обводять олівцем на листку паперу і вимірюють довжину відбитку між крайньою точкою п’ятки та найдовшим пальцем.

Вважається, що корені ляльки-мотанки сягають Трипільської культури, а це – шість тисяч років до нашої ери. Перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво. Можна сказати, лялька-мотанка – це найдавніше у світі зображення людської постаті, і навіть предтеча скульптури.

«Найкраще вдається те, до чого лежить душа ще з дитинства»

Багатство гуцульської вишивки демонструється навіть у різновиді технічного виконання. Володимир Шухевич у своїй фундаментальній праці “Гуцульщина” подає 12 технік гуцульської вишивки: низинка двох видів, стебнівка, плетінка, обмітка, кіска, шов “поперек голки” (“ключка”), штапівка(“решітка”), настилування (“соснівка”), (“хрестик”), двостороння стебнівка (“шнурок плетений”, “мережка-цирка”).

Дослідження географії народних художніх промислів на Гуцульщині є особливо актуальним, адже відновлення традиційних для гірського населення домашнього ремесла та народного промислу вирішить низку соціальних, екологічних, економічних та духовних проблем. Очевидно, що програма відродження та організація народних художніх промислів потребує глибокого аналізу всіх аспектів індивідуального виробництва (умов праці, наявність сировини, форми збуту), які залежать від географії ремісничих осередків та мистецьких традицій кожного села.

 Одним з найрозповсюдженіших і найдоступніших видів українського народного мистецтва є вишивка. В українській народній вишивці при єдиних спільних ознаках притаманних всім регіонам України, чітко виступають локальні відмінності, логічно обґрунтовані географічними, історичними та соціальними факторами.

Лозоплетіння – це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини, одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст.